Порівняння СРСР з Росією

Тут ви дізнаєтеся про подібності та відмінності сучасної Росії від Радянського Союзу. Мета створення цієї сторінки полягає в ліквідації деяких ілюзій, пов’язаних з сучасною Росією і СРСР.

Рівень життя в СРСР і Росії

Якщо говорити про матеріальну сторону питання, то порівнювати рівень життя в Росії і СРСР досить складно. Двоє людей, що працювали в СРСР на одній і тій же посаді, могли мати різні зарплати, пенсії і житло.

Однак загальна подібність є. Бідність і злидні були нормою в СРСР і є нормою в сучасній Росії.

Детальніше читайте в наступних розділах:
Пенсії у Росії,
Зарплати у Росії.

У Радянському Союзі, на відміну від сучасної Росії, існувала також проблема витрати зароблених коштів. Не все можна було купити. Багато товарів часто були відсутні на полицях магазинів, існував так званий дефіцит. Існували складності і з покупкою житла, автомобілів, туристичних путівок.

Зараз проблема інша. Дефіциту товарів в магазинах не спостерігається, але з наявністю грошей на їх придбання у росіян часто виникають проблеми.

Втім, певна нестача товарів все ж таки присутня. Йдеться про якісні, безпечні товари. Виробники, прагнучи збільшити власні доходи, найчастіше випускають товар, який здатний завдати шкоди здоров’ю споживача. Сподіваюся, з цим лихом все ж вдасться впоратися.

Говорячи про рівень життя, варто відзначити і такі питання, як: захист прав людини, недоторканність приватного життя, недоторканність житла та іншого майна, свобода слова, можливість відстоювати свої права законними способами. У Росії все це, на мій погляд, нічим не захищене в дійсності, але в СРСР було і того гірше. На жаль, незважаючи на певні зміни на краще, Росія як і раніше абсолютно непридатна для життя країна.

Люди в СРСР і Росії

Менталітет людей в цілому залишився тим самим. Відмінними рисами росіян і зараз є: стадність, заздрість; бажання нашкодити тим, хто живе краще; переслідування інакомислячих, керованість, відсутність законослухняності, неосудність.

Як і в армії СРСР, в російській армії знущаються над солдатами строкової служби. У тому числі б’ючи їх, принижуючи, вимагаючи і відбираючи гроші. Всім цим займаються офіцери і старослужащие солдати, так звані «діди». Деякі військові частини сумно відомі високим відсотком загибелі солдатів від різного роду подій.

Переслідування інакомислячих в СРСР і Росії

У Росії, як і в СРСР, як і раніше використовуються всі способи для знищення індивідуальності, унікальності, незалежності та вільнодумства. У тому числі методи психологічного і фізичного терору. У Росії подібне є нормою і протизаконність всього цього нікого не зупиняє.

Нижче ви можете ознайомитися з випадками з реального життя. Уточнюю: описані нижче випадки далеко не поодинокі, і рекомендую розглядати їх як активні моделі застосування. Також в сучасній Росії практикуються і інші способи цькування, переслідування і розправи над інакомислячими та опозицією. Є люди, які вважали за краще б жити в жебраківських африканських країнах або навіть в гітлерівській Німеччині, а не в сучасній Росії або тим більше в Радянському Союзі. Не дивно чому з Росії настільки багато іммігрують або хочуть іммігрувати. Приклад тому хокеїст Николай Кулемін.

В СРСР

Випадок 1

У 1964 році поет Йосип Бродський був заарештований за звинуваченням у дармоїдстві. У тому ж році відбулася судово-медична експертиза, і Йосип Бродський провів три тижні в психіатричній лікарні № 2 в Ленінграді.

Бродський стверджував, що це був найгірший епізод в його житті. Серед методів «лікування» йому найбільше запам’яталася «укрутка», коли людину будили серед ночі, садили в холодну ванну, загортали в мокре простирадло, а потім поміщали біля теплої батареї. Від тепла тканина висихала, «сідала» і врізалася в тіло.

Однак Бродському «пощастило». Судово-медична експертиза постановила: «У наявності психопатичні риси характеру, але працездатний. Тому можуть бути застосовані заходи адміністративного порядку ». Бродського випустили з психіатричної лікарні і засудили до п’яти років виправних робіт у віддаленій північній місцевості.

Випадок 2

Поетеса і перекладачка Наталія Горбанєвська привернула увагу влади тим, що брала участь в демонстрації проти введення радянських військ до Чехословаччини в 1968 році. Після психіатричної експертизи у Горбаневської діагностували шизофренію із в’ялим перебігом. З 1971 по 1972 рік поетесу довелося пройти курс лікування в Казанської спецпсихлікарні і в інституті ім. Сербського в Москві.

До 1960-х років каральна психіатрія застосовувалася в СРСР досить активно, але основним методом боротьби з неугодними було те, що ховалося за абревіатурою ГУЛАГ. Пізніше радянська влада стала «гуманніше», і основний важіль репресій виявився в руках лікарів-психіатрів. Найчастіше у інакомислячих «виявляли» шизофренію із в’ялим перебігом або сутяжно-паранояльний розвиток особистості.

Ось що Наталя Горбаневська розповідала після звільнення:

«Я десять років розповідала про те, що було найстрашнішим в психіатричній в’язниці. По-перше, лікування як таке, тобто галоперидол, який давали всім політичним. Я практично не знаю нікого, кому якийсь термін його б не давали. У Казані його давали всім політичним від початку до кінця «лікування». Ці ліки проти марення, «голосів» і галюцинацій, а ніде у мене в діагнозі не вказано ні марення, ні «голосів», ні галюцинацій, і ні у кого, кого я там знала, це не було вказано, то у мене є абсолютно чітке відчуття, що ці ліки давали не стільки заради його прямої дії, скільки заради побічних його ефектів (неврологічні порушення, тривога, страх, депресія, численні функціональні порушення).

А друге, що найстрашніше — це невизначеність терміну. Я наприклад, зустріла жінку з Молдавії, яка там була 8 років. Вона (тут я можу сказати, не боячись її образити) вже втратила розум. Я думала: чи вийду я звідси коли-небудь, коли я вийду, якою я вийду … І вийшовши за ворота в’язниці, чи зможу я зрозуміти, що я вийшла на свободу, чи зможу я розрізняти свободу і в’язницю».

У сучасній Росії

Випадок 1

Мені відомий випадок, коли одного громадянина Росії намагалися зацькувати тільки тому, що він жив своїм життям сам по собі, ні на кого не озираючись, нікому не дозволяючи собі вказувати, ні в чиї справи не втручаючись. Закони країни він не порушував, що викликають або агресивною поведінкою не відрізнявся, в політику не втручався, в мітингах не брав участі, любив читати книги, не мав жодної шкідливої звички або залежності.

Зацькувати його намагалися обивателі, кожен з яких тим самим порушував закони країни.

У підсумку в місці свого проживання він зіткнувся з: порушенням недоторканності житла; порушенням недоторканності приватного життя, особистої і сімейної таємниці; спробами доведення до самогубства; спробами підірвати психічне і фізичне здоров’я; наклепом; образами; нанесенням шкоди майну.

Основні методи, використовувані проти нього: стеження; переслідування; наклеп; образи; псування майна; обкурювання за допомогою електронних сигарет, які встановлювалися в міжповерхові перекриття сусідом, які проживають знизу (летючі речовини від них поширювалися через щілини в підлозі і електричні розетки); вплив на організм сильної вібрації, яка передавалася через підлогу, т. к. сусідом знизу в міжповерхові перекриття були встановлені відповідні прилади, імовірно, вібродінамікі; вплив шуму у вигляді аудіозапису загроз і мату, що програється на техніці, встановленої біля підлоги сусідами зверху.

У спробах зацькувати брали участь не тільки мешканці верхньої і нижньої квартир, а й велика кількість інших покидьків з числа обивателів, деякі з яких були співробітниками поліції.

Результат: ця людина, залишившись самим собою, зберігши психічне і фізичне здоров’я, іммігрував з Росії. Зараз він начебто живе в Фінляндії і на життя не скаржиться.

Випадок 2

Володимир Григорович Селех, пенсіонер, трудовий стаж — 37 років. Звинувачувався в публічній образі дільничного співробітника міліції. Свідки співробітника міліції давали суперечливі показання на суді, проте суд призначив дві психіатричні експертизи: спочатку Селехова направили на амбулаторну експертизу, потім на стаціонарну. На стаціонарній експертизі він перебував у міській психіатричній лікарні № 6 в Санкт-Петербурзі; його перевели в інше відділення, стали недобровільно лікувати, вводили психотропні препарати. До речі, за час «лікування» він схуд на 20 кілограмів, дуже ослаб. І коли його виписали, взимку, йому не видали його особисті речі і відмовилися надати транспорт. Тобто, по суті, людині в легкому одязі довелося добиратися взимку, в мороз, додому після виписки.

Висновок

Життя в сучасній Росії сильно відрізняється від життя в СРСР. Однак багато з найгірших рис СРСР можна зустріти і в сьогоднішній Росії.