Причини спецоперації

Нижче представлена стаття із сайту ЗМІ «Російська Газета». Стаття викладається в оригінальному вигляді, без будь-яких змін. Сподіваюсь, вона вам буде цікава.

Зображення взято в групі «Орда» (соціальна мережа «Вконтакте»).

Читайте також: Втрати української армії.

13 відповідей на питання про причини спецоперації в Україні.

Ми спробували відповісти на питання, які наші читачі ставлять про спеціальну військову операцію. Це вдалося зробити завдяки тісному спілкуванню з представниками силового блоку Росії.

1. Що ми робимо в Україні?

Як заявив 21 лютого у своєму зверненні президент Путін, незважаючи ні на що, у грудні 2021 року ми вкотре зробили спробу домовитися із США та їхніми союзниками про принципи забезпечення безпеки в Європі та про нерозширення НАТО. Все марно.

Ми знаємо з історії, як у 1940-му та на початку 1941-го СРСР всіляко прагнув запобігти чи хоча б відтягнути початок війни. Спроба задовольнити агресора напередодні Великої Вітчизняної війни виявилася помилкою, яка дорого коштувала нашому народові.

«Вдруге ми такої помилки не припустимося», — заявив Володимир Путін. Проблема в тому, що на прилеглих до нас наших історичних територіях створювалася ворожа нам «анти-Росія», яка була поставлена ​​під повний зовнішній контроль, посилено обживалася збройними силами натовських країн і накачувалась зброєю.

«Це реальна загроза не просто нашим інтересам, а самому існуванню нашої держави, її суверенітету. Це і є та сама «червона лінія», про яку неодноразово говорили. Вони її перейшли», — підсумував президент РФ.

По суті, щодо Росії всі останні роки проводилася ретельно спланована операція у рамках такої улюбленої на Заході концепції «гібридної війни». Що стосується інформаційної операції США останніх тижнів, то така сама картина спостерігалася напередодні американського вторгнення до Іраку і таку саму компанію за американськими лекалами проводив Саакашвілі напередодні удару по Цхінвалу. У 2022 року все повторилося. Щоденні заяви США та Британії з точною датою нападу Росії на Україну готували світову громадську думку, що агресор саме Москва. США та НАТО не збиралися з нами домовлятися – вони готувалися до нападу першими. Не виключено, що паралельно з українським наступом 150-тисячного угруповання на Донбас та Крим було розроблено плани завдання превентивних ракетних ударів сил НАТО по території Росії. У цьому контексті стають зрозумілими слова президента Путіна про неприпустимість повторення ситуації червня 1941 з віроломним нападом фашистської Німеччини. Тому, розпочавши спецоперацію, ми врятували не тільки сотні тисяч життів мирних громадян Донбасу, України та Росії, але, скоріше за все, цим кроком запобігли початку Третьої світової війни.

2. США заявили, що НАТО і вони самі не загрожують Росії, і нібито всі побоювання Москви є надуманими. Чи так це?

За даними Ради безпеки Росії, у Європі останнім часом було сформовано значне угруповання збройних сил США, що налічує 60 тис. військовослужбовців, 200 танків та 150 бойових літаків. Крім того, за останній рік на 40% зросла інтенсивність польотів біля російських кордонів американських стратегічних бомбардувальників. Майже вдвічі збільшилася інтенсивність повітряної розвідки сил НАТО у Калінінградській області та Криму. Постійно проводилися провокації за участю кораблів НАТО у Чорному морі. І якщо все це не підготовка до війни з Росією, то що тоді?

У результаті, як і в 1941 році, «освічена» Європа в 2022 році знову вирушила на війну з «Червоною армією». Тільки тоді вона йшла за гітлерівською Німеччиною, а зараз слідує у фарватері США. За перші півтора місяці 2022 року (тобто до початку спецоперації) в Україні приземлилося до 50 військово-транспортних літаків з країн Заходу, які доставили 2 тис. тонн озброєнь, боєприпасів та засобів захисту.

Найбільше постаралися США — з 2014 року вони надали Україні військову допомогу на 2,7 млрд дол. А вже 17 березня Байден заявив, що відправить в Україну озброєнь ще на 1 млрд доларів. Тобто справді США готові боротися в Україні до останнього українця.

3. Київ та його західні партнери запевняють, що питання з Донбасом можна було вирішити шляхом переговорів. Чи так це?

Росія 8 років закликала Київ до діалогу з Донбасом, проте українська влада не збиралася вести переговори зі своїми громадянами, оголосивши їх «терористами». Крапку в цьому питанні було поставлено після того, як влада України публічно заявила, що не виконуватиме Мінські угоди. Росія не могла далі терпіти геноцид народу Донбасу. Мінських угод більше не існує», — заявив президент Путін. За його словами, Європа не змогла змусити Київ виконувати «Мінськ-2», тому іншого виходу, окрім визнання ДНР та ЛНР, не було. А Мінські домовленості було вбито ще задовго до визнання республік.

4. Чому Росія розпочала спеціальну військову операцію, хоча за кілька днів до цього така можливість заперечувалася?

Рішення про введення військ в Україну справді було ухвалено оперативно. Причина — у з’явившихся даних про українську агресію, що готується на Донбасі і в Криму, а також можливості застосування Україною ядерної зброї по Росії.

5. Але хіба Україна має ядерну зброю?

Нагадаємо, що саме Зеленський у Мюнхені 20 лютого, тобто за день до визнання Росією незалежності ЛНР І ДНР заявив, що Україна готова вийти з Будапештського меморандуму і для свого захисту мати власну ядерну зброю. Можливо, для цього Київ уже все мав готове — і носії, і компоненти для виготовлення ядерних бойових частин.

Так, Україна має на озброєнні тактичні ракети «Точка-У», які вже кілька разів запускалися територією Росії. Ці ракети здатні нести ядерні заряди. (Довідка РГ: «Точка-У» — ракетний комплекс із дальністю стрілянини до 120 км, був прийнятий на озброєння у 1988 році. Після розвалу СРСР в Україні залишилося щонайменше 90 справних пускових установок. Наразі ними укомплектовано 19-ту ракетну бригаду ЗСУ. Кількість ракет може становити від 40 до 100 одиниць.

Не варто забувати і про ракетні КБ України — «Південмаш» та КБ «Південне», в яких за бажання знову можна було відновити виробництво балістичних ракет. Збереглися й колишні радянські НДІ, які займаються ядерними дослідженнями, а також мережа АЕС. Усе це дозволяє створити як «брудну» атомну бомбу, і з допомогою західних партнерів «звичайні» ядерні боєголовки. Як виявилося, київський режим у співдружності з Пентагоном працював не лише з ядерної тематики, а й із розробки біологічної зброї. Як заявив офіційний представник МО РФ Ігор Конашенков, від співробітників українських біолабораторій отримано документацію про екстрене знищення 24 лютого особливо небезпечних патогенів. Це збудники чуми, сибірки, туляремії, холери та інших смертельних хвороб.

6. Це спеціальна операція чи таки війна?

Введення російських військ почалося в режимі «ввічливих людей». Росія не збиралася розпочинати повномасштабну військову операцію. Разом з військами було запроваджено і значні сили Росгвардії — підрозділи ОМОНів та СОБРів із різних регіонів, завдання яких боротьба з регулярними частинами та авіацією противника не входить. Звідси й такі втрати у перші п’ять днів.

Завдання 24 лютого ударів лише високоточною зброєю і лише з військових об’єктів теж говорило саме про миротворчу місію примусу Києва до миру. Та й президент Путін наголошував, що російська армія веде боротьбу саме з націоналістами.

7. Чому українські військові не почули заклик Путіна?

Справа в тому, що зосереджене біля кордонів ДНР та ЛНР українське угруповання ЗСУ та Нацгвардії було «заряджено» на швидку перемогу на Донбасі. По суті всі ці десятки тисяч військових і були тими самими націоналістами. Тому що назвати, наприклад, артилеристів чи ракетників із регулярних частин ЗСУ, які щодня обстрілюють мирне населення Донецька, просто військовими, які виконують наказ, язика не повертається.

За тиждень до початку спецоперації офіційний представник Народної міліції ДНР Едуард Басурін доповідав про карту наступу на Донбас, яку викрали у ЗСУ. Там було чітко розкладено, коли планується завдавати ударів далекобійною артилерією, коли РСЗВ, коли авіацією, потім ударами оперативними тактичними групами (ОТГ) «Північ», «Південь» та «Схід».

Причому Донецьк, Луганськ та ще кілька міст планували не штурмувати, а просто оточувати та брати до блокади, водночас чекаючи втручання та висадки на кордоні з Росією натовських «миротворців».

Вже 6 березня стало достовірно відомо, що наступальна операція ЗСУ на Донбас та Крим мала розпочатися 8 березня.

8. Кого в Росії розуміють під українськими нацистами?

Після майдану 2014 року керівники українських неонацистських організацій та бойовики, які воювали на Донбасі, увійшли до «оновленої» Верховної Ради, отримали посади в уряді та офісі президента України.

Ці діячі пишаються своїм українством настільки, що тих, хто живе на Донбасі, не вважають за людей. За вісім років геноциду у ДНР та ЛНР українськими карателями вбито до 14 тис. осіб, із них понад 500 дітей.

Методи, якими Київ із 2014 року веде війну зі своїми ж громадянами, мало чим відрізняються від тих звірств, які творили на окупованих територіях гітлерівці. Те саме стосується і використання жителів Маріуполя, Харкова та інших міст як живого щита. Подібну тактику сьогодні використовують хіба тільки бойовики ІДІЛ (заборонена в РФ терористична організація) в Сирії.

Україна — це не просто західний проект «анти-Росія», а по суті діючий останні 30 років трудовий виховний концтабір для російськомовного населення. Всі ці роки відбувалося поступове розлюдяність «москалів» та «кацапів», яке прискорилося та досягло свого апогею у 2014 році. Саме тоді українська авіація бомбила Луганськ та Донецьк, вбиваючи жінок та дітей, а в Одесі в Будинку профспілок націоналісти живцем спалювали людей, сміючись та виправдовуючи це тим, що вбивають «сепарів» та «колорадів». Останні 8 років в Україні відбувалося найжорстокіше придушення будь-якого вільнодумства та найменших симпатій стосовно Росії.

Незгодних із київським режимом садили до в’язниць, катували та вбивали без суду та слідства. Населенню, особливо молоді, промивали мозок нацистськими ідеями. Саме тому у лавах не лише ЗСУ, а й нацистів «Азова» (заборонена в РФ екстремістська організація) та інших нацбатальйонів зараз чимало етнічних росіян, зокрема мешканців Донбасу.

9. Чому місцеве населення не чинить опіру націоналістам?

За 8 років люди настільки залякані та затероризовані бойовиками нацбатів, а також співробітниками СБУ, що досі не вірять, що цій владі настав кінець. Найбільше вони бояться, що російські війська знищать склади, техніку та озброєння, після чого підпишуть мир і покинуть Україну, залишивши їх наодинці з нацистами та бандерівцями.

10. Чи підуть росіяни?

Росіяни не підуть. Принаймні доти, доки в Україні не буде знищено або віддано суду останній нацист, а також ті керівники, які віддавали злочинні накази на Донбасі. Слідчий комітет РФ усі ці роки фіксував кожен обстріл, загибель та поранення мирних жителів у ДНР та ЛНР. Відомий поіменно кожен командир, який віддавав злочинні накази.

Кримінальні справи порушено і за кожним фактом терактів та вбивств в Україні журналістів та громадських діячів. Можна припустити, що Росія не звертатиметься до Гаазького трибуналу, а проведе показовий військовий трибунал на території України. Очікується, що паралельно за побудовою мирного життя слідкуватимуть тимчасові цивільно-військові адміністрації, до яких увійдуть ополченці та представники Донбасу, а також проросійськи налаштовані громадяни України. А російські Збройні сили та військова поліція будуть задіяні у форматі миротворчого контингенту у рамках ОДКБ.

11. Чому все те саме Росія не зробила в 2014 році? Адже санкції ми однаково отримали.

Росія на той момент не була готова до тих санкцій, які введені проти неї зараз. Економіка країни просто не витримала. Крім того, за 8 років вдалося майже повністю закінчити переозброєння армії та флоту сучасними зразками техніки та озброєння, зокрема забезпечити достатню кількість високоточної зброї.

12. Є думка, що більшість українців після 30 років бандерівської пропаганди ніколи не приймуть росіян та Росію, і ми приречені на постійну партизанську війну та теракти. Чи так це?

Ні. Наприклад, Надія Савченко — прапор майдану та непримиренний борець проти «сепарів» та «русні» — після суду в Росії за співучасть у вбивстві російських журналістів, амністії та повернення в Україну кардинально змінила свої погляди.

13. Яким є сценарій розвитку подальших подій?

Передбачається, що після встановлення миру в країні відбудуться вільні та чесні вибори, український народ сам обере керівників із тих, хто не заплямував себе кров’ю та співпрацею зі злочинним режимом. Україна як держава збережеться, але в якому статусі це питання майбутніх переговорів.

«Наши ракети дістануть Москву»

Радник голови офісу президента Арестович, який закликає сьогодні до «тотальної рейкової війни», рік тому загрожував Москві ракетними ударами. Ось цитата його виступу на ТБ: «Путін дограється до того, що українські ракети будуть направлені на Москву в якийсь найближчий час з однієї простої причини, що ми працюємо над ракетною програмою. І наші ракети оперативно-тактичного рівня зможуть діставати до Москви».

Це до питання щодо загроз, які Росія сьогодні ліквідує. А крім Арестовича були ще генерали, які загрожували ударами по Кримському мосту, політики, що обіцяли відвоювати Кубань або зайняти Білгородську область. Доводиться відповідати за свої слова.

Світове турне демократії: кого бомбили США

• Корея і Китай 1950 — 53 (Корейська війна)
• Гватемала 1954
• Індонезія 1958
• Куба 1959-61
• Гватемала 1960
• Конго 1964
• Лаос 1964-73
• В’єтнам 1961-73
• Камбоджа 1969-73
• Гватемала 1967-69
• Гренада 1983
• Ліван 1983, 1984
• Лівія 1986
• Сальвадор 1980
• Нікарагуа 1980
• Іран 1987
• Панама 1989
• Ірак 1991 (війна в Перській затоці)
• Кувейт 1991
• Сомалі 1993
• Боснія 1994, 1995
• Судан 1998
• Афганістан 1998
• Югославія 1999
• Ємен 2002
• Ірак 1991-2003 (США/ Великобританія на постійній основі)
• Ірак 2003-2015
• Афганістан 2001-2015
• Пакистан 2007-2015
• Сомалі 2007-2008, 2011
• Ємен 2009, 2011
• Лівія 2011, 2015
• Сирія 2014-2015