Як держава захищає законні права пенсіонерів

Тут описаний випадок восьмирічного судового розгляду між судовими виконавцями та пенсіонеркою Євгенією Кислициною.

Із чого усе почалось? У далекому 2007 році жінка вирішила купити меблі у деякої компанії «Сирена+». Замовлення було виконано, гроші перераховано, але меблів пенсіонерка так і не отримала. Спробувавши вирішити справу мирним шляхом, що було безуспішно, Кислицина звернулася за допомогою суду, який став на бік потерпілої. Фірма мала сплатити 13,5 тисяч рублів фактичних витрат, а також виплатити 6 тисяч рублів у якості компенсації моральної шкоди.

Ось тут і почалось найцікавіше. Як це часто буває, справа потрапила на розгляд до судових виконавців. І там пропала. Тобто, звичайно, вона була, але ніяких дій стосовно неї не було розпочато. Кислицина не залишила спроб захистити свої інтереси і знову звернулась до суду: цього разу зі скаргою на службу судових виконавців. Суддя знову задовольнив позов. І у 2010 році судові виконавці закрили справу пенсіонерки, зазначивши, що усі зобов’язання були виконані боржником. Але залишився один нюанс: грошей позивачка так і не отримала.

Тому інвалід другої групи була змушена знову звернутися до суду. І справу щодо оскарження фальсифікованого виконавчого провадження знову було виграно: 17 жовтня 2014 року судді визнали незаконність виконавчого розгляду без фактичного зарахування грошей.

Ось тоді служба судових виконавців перейшла до рішучих дій і розгорнула активну діяльність. Задля виконання судової постанови магічним чином знайшовся виконавчий лист 2008 року. Розгорнули новий виконавчий розгляд. Щоправда, день його відкриття, 23 жовтня 2014 року, став і днем його закриття також. Причина – ліквідація боржника, що сталася аж цілих 2 роки тому – у 2012 році. І нікого не збентежив той факт, що у період дії минулого виконавчого листа, тобто до 2010 року, отримати гроші з боржника ще було можливо.

І начебто усе добре, і закон дотриманий. Адже нема боржника – тому нема й боргу. І тільки одна сторона – сім’я Кислициних – не захотіла миритися з тим, що їх права були порушені. Справа була не тільки і не стільки у сумі самого боргу: пенсіонери хотіли відновити справедливість.

І знову Євгенія Кислицина звернулась до суду. Цього разу вона вирішила стягнути борг із відомства, яке відповідає, фінансово у тому числі, за якість роботи судових виконавців, тобто — з міністерства фінансів. Документи з суду з підтвердженням вини служби були у пенсіонерки на руках.

Тепер, здавалося, справедливість відновиться, адже саме суди визнали дії ССВ незаконними.

Із матеріалів суду від 17 жовтня 2014 р. видно, що документи зі справи про стягнення були загублені. Але, як стверджує відповідач, розгляд справи був успішно завершений. Хоча грошей, які за логікою вже мали були бути перераховані на рахунки ССВ, пенсіонерка так і не побачила.

Але немає меж можливостям світового судді 153 ділянки пані Єрмоліної! 15 червня 2015 року вона винесла рішення про те, що вимоги Кислициної були визнані неправомірними.

Трохи теорії. Для того, щоб визнати відповідача винним і зобов’язати його до стягнення збитку, повинні бути доведені наступні чинники: власне шкода, що була нанесена позивачеві; вина особи, що заподіяла шкоду, причинно-наслідковий зв’язок дій відповідача і наслідків постраждалої сторони, доведені збитки.

Усе з вищезазначеного говорило про провину ССВ: адже нібито перераховані «Сиреною» гроші так і не були отримані Кислициною, що прямим чином доводить вину судових виконавців.

Але навіть такі очевидні факти не завадили судді Єрмоліні постановити, що порушення прав позивачки унаслідок дій відповідача не встановлено. І відповідач, як і раніше, готовий до стягнення коштів з боржника. До речі, боржник завершив свою діяльність три роки тому.

Євгенія Кислицина вирішила оскаржити і цей вердик Єрмоліної і подала апеляційну скаргу, час розгляду якої був призначений на 26 листопада.

Суддя Галкіна розглядала справу. Її поведінка стосовно позивачів – Євгенії та Леоніда Кислициних (чоловік вирішив виступити на засіданні представником) – заслуговує на окрему гірку розповідь.

Спочатку пенсіонерам заборонили зайняти місце навпроти представників відповідача. На думку Галкіної, вони б дуже ускладнили її пересування залом. Кислициним довелось зайняти лаву і постійно підіймати з підлоги документи, що падали з рук. При нерішучій спробі подружжя настояти на рівних з відповідачем правах, суддя одразу ж призвала судового виконавця для того, щоб він навів необхідний їй порядок.

Прохання Леоніда Кислицина повторити одну з фраз визвало дивну реакцію судді, яка повідомила про те, що не повинна кричати. До речі, ані повторити свою фразу, ані покликати представника сісти ближче Галкіна не спромоглася.

Далі були відхилені клопотання позивачки. Шість разів Кислицина хотіла додати в матеріали розгляду рішення минулих судів, які чомусь були проігноровані Галкіною. Але суддя відмовила у всіх запитах, вирішивши, що вони не мають відношення до справи. Інша претензія Галкіної була стосовно недостатньої кількості копій матеріалів. Хоча у клопотанні про перенесення засідання з метою підготовки копій також було відмовлено.

Після цього представник позивача спробував ініціювати заміну судді. Підстава – відсутність у судді інтересу до думки учасників процесу, причому це стосувалося тільки позивачки та її представника – Леоніда Кислицина. Думка ж представників відповідача Галкіну дуже навіть цікавила.

Відмовивши у своїй заміні, що було очікувано, суддя проігнорувала причину, що була озвучена Кислициним, і повідомила, що рішення це базувалось на особистій образі представника позивача через відхилені клопотання.

Але на цьому Галкіна не зупинилася, і, повідомивши, що позивачка її двічі перебила, вирішила видалити Євгенію Кислицину із зали суду. Представник позивачки залишився до завершення засідання тільки тому, що запитувався про дозвіл заговорити перед кожною своєю реплікою.

Леонід Кислицин спробував довести до суду доповнення до апеляції. Але суддя не дозволила йому це зробити, спочатку повідомивши про порушення послідовності ходу процесу, а потім і зовсім опустивши етап дебатів, на якому представник позивача мав би змогу виступити з роз’ясненням своєї позиції.

Після закінчення цього фарсу подружжя Кислициних думають про те, в яку інстанцію краще звернутися для оцінки дій судді Галкіної. Поки що планують подати скарги до судової колегії та ЄСПЛ.